Еволюція портативних пристроїв РЕБ

У сучасній війні, де перевага в повітрі дедалі частіше визначається не кількістю винищувачів, а кількістю БПЛА, застосування засобів радіоелектронної боротьби (РЕБ) може зіграти визначальну роль. Від великих станцій на вантажівках та літаках, що глушать зв’язок на десятки кілометрів, до переносних портативних РЕБ систем з меншим діапазоном дії, ми бачимо приклад того, як війна змінює вимоги до техніки та формує нові рішення.

Сьогодні системи РЕБ – це не лише велике і важке обладнання. Це й доволі компактне облданання ,яке можна розмістити навіть у рюкзаку. Легкий портативний комплекс РЕБ може стати для бійця питанням життя. Можливість за лічені секунди розгорнути систему і захиститися від ворожого дрона зробила такі системи необхідністю.

Отже, як відбувалася еволюція портативних пристроїв РЕБ, які їхні переваги і обмеження читайте у статті.

Як розвивалися портативні системи РЕБ?

Перші експерименти зі зменшення габаритів РЕБ-систем розпочалися ще у другій половині ХХ століття. У часи холодної війни основний акцент робився на потужних стаціонарних та автомобільних комплексах, які могли “забивати” ефір на великі відстані. Проте війни у В’єтнамі, Афганістані та на Близькому Сході показали, що мобільним групам необхідні компактні рішення, які не обмежуються технікою на колесах.

Перші портативні комплекси РЕБ були примітивними: вони могли працювати лише в обмеженому діапазоні частот і швидко розряджалися. Однак вони дали поштовх ідеї – солдат повинен мати змогу не лише користуватися засобами зв’язку, а й захищати себе від сигналів противника у режимі “тут і зараз”.

1950-ті – 1970-ті: Ранні системи радіорозвідки (SIGINT)

Першими портативними системами були не засоби РЕБ, а переносні станції радіорозвідки та пеленгації. Їхнім завданням було не створювати перешкоди, а виявляти та визначати місцезнаходження ворожих радіостанцій. Одним із таких перших пристроїв у 1950-х роках став AN/PRD-1 – американський переносний радіопеленгатор. Це була система у форматі рюкзака, яка дозволяла солдату в польових умовах знаходити напрямок джерела радіосигналу противника. Хоча дана система не глушила зв’язок, вона стала першим кроком до надання піхоті можливостей для боротьби в електромагнітному спектрі.

1990–2000-ті: Перші кроки до мобільності

З поширенням GSM-зв’язку і GPS-навігації виникла потреба в засобах подавлення саме цих каналів. З’явилися компактніші “джамери”, які блокували мобільний зв’язок та навігацію. Їх могли переносити невеликі групи, але автономність залишалась дововлі низькою – від 20 до 40 хвилин.

2001–2010-ті: Війни в Іраку та Афганістані – епоха боротьби з IED

Справжній прорив у розвитку портативних систем активного глушіння стався під час воєн в Іраку та Афганістані. Оскільки однією з ключових загроз для патрулів були саморобні вибухові пристрої (СВП), які часто активовувалися за допомогою радіосигналів (мобільних телефонів, рацій, пультів), терміново довелося розробляти пристрої, які солдат міг носити зі собою. Так з’явилися одні з перших систем – Warlock (Red, Green). Вони створювали радіоперешкоди, блокуючи сигнали дистанційного підриву саморобних вибухових пристроїв. Саме такі портативні пристрої і стали попередниками сучасних систем.

Іще однією схожою системою була THOR III – переносна система радіоелектронної боротьби (CREW), що складається з трьох модулів для блокування різних частотних діапазонів і призначена для захисту бійців від радіокерованих СВП. На відміну від системи Warlock, яка має кілька конфігурацій (переносна, автомобільна, стаціонарна) і ширше застосовується для придушення каналів зв’язку, THOR III спеціалізується саме на індивідуальному портативному захисті підрозділів.

Початок 2000-х років можна вважати народженням сучасних портативних РЕБ-систем, оскільки вони стали масово поширюватися як один із найнеобхідніших індивідуальних засобів захисту солдатів.

З 2014 року по теперішній час: Боротьба з дронами різних частот і типів

Масове використання комерційних та військових дронів під час повномасштабної війни в Україні змусило адаптувати існуючі технології та створювати нові портативні системи, головним завданням яких стало глушіння каналів керування та передачі даних БПЛА. А портативний РЕБ з вузькоспеціалізованого засобу перетворився на життєвонеобхідний елемент екіпірування для ДШВ чи піхоти на передовій.

Чому саме “РЕБ-рюкзаки”?

Форм-фактор рюкзака виник не випадково. Військові вимоги до таких пристроїв передбачали:

• Мобільність – бійці можуть переміщати систему на власних плечах, без потреби в авто.
• Гнучкість застосування – швидке розгортання у будь-якій точці фронту.
• Маскування – компактність дозволяє приховати систему від візуального спостереження.
• Захист у реальному часі – можливість миттєво реагувати на загрозу від БПЛА.

Саме ці фактори визначили появу РЕБ-систем у вигляді наплічників, які отримали неформальну назву “РЕБ-рюкзаки”.

Виклики і обмеження

Попри очевидні переваги, у “РЕБ-рюкзаків” є й слабкі сторони:

• обмежений час роботи від батареї;
• невеликий радіус дії порівняно з великими стаціонарними системами;
• ризик демаскування позиції під час роботи;
• залежність від конкретних частот – нові моделі дронів можуть обходити блокування.

Саме тому виробники постійно вдосконалюють алгоритми глушіння, додають багатоканальні модулі та збільшують потужність передавачів при мінімальній вазі.

Український досвід

Війна в Україні стала каталізатором для розвитку власних рішень у сфері портативних пристроїв РЕБ. Якщо спочатку підрозділи користувалися переважно імпортними чи кустарними зразками, то вже у 2023–2025 роках з’явилося багато українських виробників.

Одним із таких прикладів є портативна система РЕБ VIK-2K – портативний РЕБ-рюкзак вагою близько 10 кг, з автономністю до 2 годин і можливістю подавлення основних частот дронів (2.4 та 5.8 ГГц). Під час випробувань VIK-2K успішно блокував канали дронів, не дозволяючи їм наблизитись ближче ніж на 50-250 метрів.

Цей приклад показує, що українські інженери здатні швидко реагувати на виклики війни й створювати рішення, які ефективно інтегруються у бойові підрозділи.

Майбутнє “РЕБ-рюкзаків”

Очікується, що найближчими роками еволюція портативних засобів РЕБ піде у кількох напрямках:

• збільшення енергоефективності – нові батареї дозволять працювати довше без підзарядки;
• розширення частотного діапазону – охоплення не лише 2.4/5.8 ГГц, а й інших частот управління та телеметрії;
• інтеграція штучного інтелекту – автоматичне розпізнавання сигналів і пріоритизація загроз;
• зменшення ваги – використання сучасних матеріалів і компактних антенних систем;
• мережеве застосування – синхронізація кількох портативних пристроїв для створення “куполу РЕБ”.

Тож будемо слідкувати за змінами та оновленнями у світі систем РЕБ далі.

Висновок

Еволюція портативних засобів РЕБ – це приклад того, як війна змінює технології. Від великих і важких станцій на вантажівках до легких “рюкзаків” пройшло менше півстоліття. Сьогодні такі системи – не просто доповнення, а необхідний елемент захисту мобільних груп і піхоти.